Світова практика використання рейтингів
На фінансових ринках світу рейтинги широко застосовуються для порівняння між собою компаній в різних секторах економіки та прийняття інвестиційних рішень. Крім того, держава застосовує кредитні рейтинги в регуляторних цілях.
Кредитні рейтинги як атрибут фінансового ринку виникли в Сполучених Штатах Америки в першій половині ХІХ сторіччя в період підвищення попиту на облігації залізничних компаній, а також для активного залученням приватного капіталу на фінансовий ринок. Освоєння нових територій вимагало створення необхідної транспортної інфраструктури, а будівництво залізниць відбувалося за рахунок коштів приватних інвесторів, майже без залучення ресурсів держави.
Саме в той період було закладено підґрунтя для створення першого рейтингового агентства, а саме Standard & Poor's. В контексті існуючої на той час ситуації Генрі Пур випустив "Історію за зіничних доріг і каналів США", роботу, в якій спробував систематизувати фінансову і операційну звітність компаній, працюючих в залізничній сфері. Така інформація виявилася необхідною ринку і надалі користувалася популярністю, що сприяло розробці та публікації такого дослідження на постійній основі. Стрімкий розвиток світової економіки та її глобалізація сприяли поширенню попиту на рейтингові послуги в Європі та Азії. На 70-ті роки ХХ сторіччя припадає закріплення в США державного регулювання рейтингових оцінок на законодавчому рівні, що з часом було зроблено більшістю країн Євразії.
На сьогоднішній день в усіх країнах Євросоюзу в регуляторних цілях кредитні рейтинги використовуються при визначенні вимог до капіталу. Орієнтиром служить остання редакція рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду (Базель-ІІ та Базель-ІІІ). Відповідно до цих документів, необхідно враховувати кредитні рейтинги при розрахунку розміру регулятивного капіталу (рейтинги характеризують рівень кредитних ризиків активів, в які розміщено капітал).
У страховому законодавстві ряду країн облік активів у резервах можливий тільки за наявності у них рейтингу, іноді існують вимоги і до його мінімального рівня. У Нідерландах, в разі, якщо пенсійні фонди страхують свої активи, то повинні створюватися резерви для покриття ризиків неплатежів при страховому випадку. У Канаді необхідність додаткового нарощування капіталу страховиків життя залежить від рівня кредитного рейтингу активів, які беруться в розрахунок достатності та повноти капіталу.
У Японії кредитні рейтинги використовуються для розрахунку маржі платоспроможності страховиків, а в Австралії – при розрахунку нормативних вимог до капіталу для страховиків життя.
Деякі країни також використовують кредитні рейтинги в разі класифікації активів, в які можливо здійснювати інвестиції, а також в контексті допустимих концентрацій активів, наприклад, для інститутів спільного інвестування чи недержавних пенсійних фондів. У Канаді рейтинги використовуються для ідентифікації цінних паперів, які можна використовувати в якості застави під кредитування.
Інформація про рівень кредитного рейтингу часто присутня в переліку даних, обов’язкових до розкриття для громадськості. Наприклад, у багатьох країнах рівень рейтингу обов’язково повинен розкриватися в проспекті емісій. Деякі країни використовують спрощені стандарти проспекту для тих емісій, яким присвоєно рейтинг інвестиційного рівня.
Велика кількість фінансових інституцій, в першу чергу, банки, користується кредитними рейтингами при визначенні доцільності кредитування позичальника. Також досить часто зустрічається практика врахування кредитного рейтингу при визначенні ставки за позикою або умов щодо надання забезпечення. В цьому випадку, чим вищим є кредитний рейтинг, тобто компанія-позичальник оцінюється як більш надійна, тим вигіднішими можуть бути умови запозичення.
У випадку публічного розміщення цінних паперів (акцій, облігацій) наявність кредитного рейтингу є важливою, хоч і не завжди обов’язковою умовою успішного залучення інвестицій. В цьому випадку інвестор бере до уваги не лише рівень кредитного рейтингу, але навіть його наявність, оскільки останнє свідчить по відкритість емітента.
Таким чином, можемо чітко зазначити, що наявність кредитного рейтингу є важливою умовою відкритого фінансового ринку і використовується на міжнародному рівні:
- в регуляторних цілях;
- при проведенні переговорів з інвестором і залученні коштів як шляхом публічних запозичень, так і у вигляді кредитів;
- для вдосконалення систем ризик-менеджменту у фінансових установах, які спеціалізуються на інвестиційному кредитуванні.
На сьогоднішній день в Україні працюють три міжнародних агентства, які визнані Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку: Standard & Poor's, Moody's Investors Service, Fitch Ratings. Так, рішенням НКЦПФР №2314 від 27.12.2007 було затверджено рівні рейтингових оцінок, які використовують ці рейтингові агентства при визначенні рейтингів в Україні.